Миття рук — з чого все почалося?

Сьогодні миття рук є дуже поширеною дією. Навіть важко уявити, що ще в середині XIX століття лікарі перед операцією не дезінфікували руки. Хто відкрив значення води та мила, як це вплинуло на життя тисяч людей і що змінилося з того часу? 

Зв’язок між миттям рук і здоров’ям вперше було помічено два століття тому. Раніше ніхто й не здогадувався, що отруєння, діарея, холера чи серйозні післяопераційні ускладнення, що навіть призводять до смерті, можуть бути наслідком невиконання такої простої дії.

Початки

Ігнац Земмельвейс називають батьком антисептики, і саме йому ми завдячуємо за те, що він звернув увагу на необхідність дезінфекції рук перед проведенням обстежень та медичних процедур. Завдяки його спостереженням та впровадженню нових практик кількість смертей у пологовому відділенні, де він працював, зменшилася наполовину. Таким чином він довів, що миття рук може запобігти інфекції, однак йому не вдалося популяризувати цю звичку. Його погляд вважали примхою, а не науковим фактом. Лікарі й надалі вважали, що післяпологова лихоманка залежить від атмосферних факторів або інших абсурдних причин, не пов’язаних із лікарняним середовищем. Вони не допускали думки, що небезпечні бактерії та віруси можуть передаватися пацієнтам самими медиками.

Кілька років по тому найвідоміша у світі медсестра Флоренс Найтінгейл також помітила подібну закономірність у виникненні інфекцій. Під час Кримської війни, коли медики ще вважали, що інфікування ран спричиняється неприємними запахами, що панували в таборах, вона запровадила миття рук у польових госпіталях, що швидко дало бажані результати, і було помічено зменшення кількості інфекцій. Однак, як і у випадку з Ігнацем Земмельвейсом, її практики також не набули широкого поширення. Це вдалося зробити лише Джозефу Лістеру, який розробив систему антисептичного лікування, що набула широкого поширення у 80-х роках XIX століття.

Також польський фахівець зробив свій внесок у розвиток антисептики. Ян Мікуліч-Радецький вважається одним із піонерів цієї галузі завдяки впровадженню бавовняних хірургічних рукавичок. Ймовірно, саме він першим почав використовувати бавовняні маски, що закривали рот і ніс, які раніше називалися «маскою Мікуліча». З плином часу запроваджувалися дедалі суворіші правила для лікарів, а також засоби для дезінфекції рук у лікарнях.

Хоча антисептика як наукова галузь розвинулася досить пізно, гігієна рук вже дуже давно була присутня у повсякденному житті. Історія мила, тобто найпоширенішого миючого засобу, є довгою і сягає тисячоліть у минуле, аж до часів Стародавнього Вавилону. Згодом його поширили римляни, кельти та араби, які також сповідували культ чистоти тіла, а саме миття рук існувало насамперед у контексті церемоній та релігійних обрядів. Це робили перед тим, як віддати шану богам чи божествам, і це було церемоніальною частиною кожної віри. Священики заохочували віруючих до купання з метою очищення тіла, що стало прикладом систематичних гігієнічних практик. Однак вони ще не усвідомлювали зв’язку між миттям тіла та здоров’ям.

Що приніс XX століття?

Протягом наступних століть поняття гігієни та засобів для її дотримання еволюціонувало. Однак лише у XX столітті суспільства з різних куточків світу впровадили цю дію у своє повсякденне життя як елемент турботи про власне здоров’я. Потрібно було багато років, щоб навчити людей мити руки не лише тоді, коли вони брудні. Бактерії та мікроби не видно неозброєним оком, тому спроба змінити ці звички не була і досі не є легкою. Однак завдяки відповідній освіті в цій сфері переваги миття рук є загальновідомими. Ми знаємо, що слід мити руки перед їжею, після повернення додому, особливо з громадських місць, а також після контакту з тваринами та всіма предметами, на яких скупчується велика кількість мікроорганізмів. По суті, кожен предмет — це «бактеріальна бомба», на якій накопичується навіть кілька десятків тисяч мікроорганізмів. Достатньо доторкнутися немитими руками до очей чи рота — і ми наражаємося на величезний ризик інфікування. Щоб привернути до цього увагу, Генеральна Асамблея ООН у 2008 році проголосила 15 жовтня «Всесвітнім днем миття рук». Це свято покликане усвідомити світовій спільноті, яке велике значення для їхнього здоров’я та життя має миття рук, яке може захистити від зараження багатьма хворобами.

Кінець XX століття також приніс чимало зручностей у вигляді додаткових засобів, що допомагають підтримувати належну гігієну, таких як спреї для дезінфекції рук, якими можна користуватися, коли немає доступу до води та мила. Ці засоби мають бактерицидну дію проти бактерій, дріжджів, мікобактерій туберкульозу та вірусів, таких як: герпес, гепатит, ВІЛ та ротавірус, що викликає інфекцію шлунково-кишкового тракту.

Щоб уникнути таких інфекцій, важливо також, щоб косметичні салони, перукарні, стоматологічні кабінети та інші заклади, що надають послуги, пов’язані з контактом зі шкірою, також дотримувалися стандартів чистоти. Наразі існує багато засобів, які забезпечують належну дезінфекцію. Важливо застосовувати їх навіть до найдрібніших приладів або їхніх частин,
а також до таких предметів, як ліжко чи стільниця. Ці засоби, якщо їх застосовувати за призначенням, запобігають поширенню бактерій і вірусів. Щоб їхня дія була ефективною, слід дотримуватися часу їхнього впливу, а також підібрати відповідний засіб для конкретного типу поверхні. Завдяки цьому вони стануть ефективним засобом, що сприяє дотриманню належної гігієни під час надання послуг.

Важливо вже з найменшого віку вчити дітей правильно мити руки, особливо з огляду на те, що вони більш вразливі до інфекцій через недостатній імунітет. Чим раніше ми прищепимо їм цю звичку, тим більша ймовірність, що вона залишиться з ними на все життя.